Одразу прошу пробачення за свою недосконалу українську мову, але, сподіваюся, ви зрозумієте моє слово.
Римо-Католицькій Церкві приємно і радісно сьогодні, як і завжди, вітати Вас із Різдвом Христовим. Ще вчора я був з нашим митрополитом у Польщі, де звершувалися хіротонії двох єпископів Католицької Церкви, але вже сьогодні за дорученням митрополита я з великою радістю стою між вами.
Тридцять років тому я пішов за святим Франциском, почувши його заклик іти дорогою до святості. Я не знаю, чи я вдається мені хоча б трішки іти тією дорогою, але сьогодні ця дорога привела мене сюди, до цього кафедрального собору і я стою тут зі святим Франциском.
Я невипадково згадав про цього святого. Він протягом усього життя відкривав для себе Бога, народженого в тілі у Вифлеємі, і ці духовні роздуми настановили його на думку, що потрібна світові лише одна дорога – дорога миру і добра. На жаль сьогодні, як було сказано отцем Віталієм, Україна не може стати на цю дорогу, і справді, не може бути ніякого добра, поки не буде миру. А Ви, Владико, ми знаємо, є тим голосом, який іде від парафії до парафії, де між людей ви заносите цей мир і це добро.
І нехай так буде: кожного разу, цілий рік, ціле життя! А колись ми будемо там, на небі, перед Господом, і я думаю, що Він нам скаже: доброю була ця дорога – миру і добра!
Христос народився! Славімо Його!