Вітаючи Вас із третьою річницею перебування на Львівській кафедрі так символічно згадуються слова Христа Бога: «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх. Ви – друзі Мої» (Ін. 15, 13-14). Ці слова, дорогий Владико, Ви промовляєте кожним своїм рішенням, кожним вчинком – усім своїм життям, і тільки таку любов отримує від Вас, свого Архипастиря, ваша Львівська паства.
Ви служите Богові у дусі та істині і воістину служите людям. Тому під час кожного із Ваших чисельних архипастирських візитів до близьких і далеких міст, селищ та сіл нашої єпархії духовенство незмінно звертає до Вас слова подяки за Вашу відкритість, за те, що все Ви готові покрити любов’ю, за Вашу простоту і доступність.
Бажаючи привітати Вас із цією черговою річницею, я не говоритиму від себе. Значно краще промовлятиме любов і щире ставлення до Вас духовенства і Вашої пастви. Яскравим доказом цього є те, що Вас постійно запрошують і раді вітати на всіх парафіях, адже від самої Святої Пасхи у недільні дні Ви майже не служили у кафедральному соборі, перебуваючи з архипастирськими візитами у благочиннях. Доказом цього є також і те, як гаряче приймають Вас прості люди, як дякують Вам за звершені богослужіння і слова проповідей прості парафіяни відвіданих Вами храмів.
Я знаю, дорогий Владико, про Вашу нелюбов до надмірної уваги, похвали тощо. Ви разом із апостолом Павлом промовляєте «Собою ж не похвалюся» (2Кор. 12, 5). Тому й нічого не говорив я від свого розуму, а лише навів кілька скромних прикладів, які найкраще оцінюють Вашу архиєрейську діяльність на Львівській кафедрі.
Ваше Високопреосвященство! Я щиро вітаю Вас із цією річницею. У цей день хочу побажати Вам найперше благословення і помочі від Пастиреначальника Христа у Вашому архиєрейському служінні. Нехай над Вами завжди перебуває Покров Пресвятої Богородиці, Яку так велично і славно Ви прославили у Львівській Її іконі. Нехай з Вами також завжди перебуває мудрість і сила слова Вашого небесного патрона святителя Димитрія Ростовського.