(Продовження. Початок читайте тут)
Які ж іще уроки підносить нам ця Євангельська розповідь? Чого ще навчає? Другим уроком для нас є необхідність мати живу цікавість до Христа, уподібнюватись Закхею у намаганні побачити Спасителя.
Все здається дуже простим, але лише здається. Де можемо ми бачити Христа, де можемо бачити Бога? Усюди, Він Всюдисущий, Він «везді сий і вся ісполняяй», тобто, за словами молитви, усюди є і все наповнює. Але найперше «Господь у храмі святім Своїм» (Пс. 10, 4), найпростіше нам зустрітись із Богом у Його святих храмах, у «дворах дому Бога нашого» (Пс. 134, 2). І саме до цього, до цієї зустрічі закликає нас Ісус Христос, промовляючи зі сторінок Євангелія «Прийдіть до мене всі струджені і обтяжені». (Мф 11, 28) Але сучасному світові Христос нецікавий, а для багатьох Він взагалі менш реальна історична постать, аніж скажімо Геркулес чи Синбад-мореплавець. І це довести надзвичайно просто. Погляньмо на футбольні євроарени Мілана, Мадрида, Лондона та й навіть Києва — варто там грати хоч більш менш відомим командами, як на трибунах ніде яблуку впасти, а це ж десятки та сотні тисяч місць; погляньмо на концертні майданчики — фанати ладні на все, щоби хоч краєм ока побачити знаменитість, доторкнутись до зірки. І у той самий час храми на буднях стоять порожніми, нас цікавить усе на світі, абсолютно усе, окрім одного, окрім його Творця і Викупителя. Чому не боїмося, що до нас зверне Господь слова свої: «Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона»? (Лк. 11, 31)
Сріблолюбний здирник Закхей вражений чудом зцілення сліпця Вартимея без усякого сорому перед чисельним натовпом видирається на дерево, щоб побачити славного чудодійника. А ми, люди ХХІ століття, яким відкрито розуміння значно більш чудесних істин, постулатів, принципів світоустрою, маємо змогу бачити Бога, відчувати Бога, жити у Бозі, маємо змогу стати зі Спасителем лицем до лиця, адже «Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив» (Ін. 1, 18) — те, чого прагнули люди п’ять тисяч років і не отримали, «тому що Бог передбачив про нас щось краще» (Євр. 11, 40), так ось це дається нам сьогодні як належне, задарма, але воно нам не цікаве. Ми не залазимо на дерево, поруч із яким мав би проходити Господь, не шукаємо перетину нашого і Його путі, а навпаки, наче уникаємо цього.
Так чинять лише бездуховні люди. Справді? А ми, воцерковлений люд, чи не буваємо християнами «на один день», на дві години недільної служби, а, вийшовши з храму, з головою поринаємо у життя віку цього у всій повноті його турбот, преференцій, насолод. «Не можемо двом панам служити». (Лк. 16, 13) Тому то завжди, кожної хвилі ми повинні виявляти живу цікавість, живий інтерес до Христа, Його повчань, настанов, заповідей. Нам слід самого Господа поставити початком свого інтересу і тоді, що б ми не робили, воно буде правильним, буде успішним, буде вдалим і буде на краще, бо співмірятимемо свої задуми і рішення не з людським мудруванням і похотями тлінного тіла, але із Істиною і Правдою, якою є Христос Бог.
Як яскраво тут бачимо сповнення слів Христових, що «Хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має». (Мф. 13, 12) Спаситель йшов серед натовпу мешканців Єрихону, але вони вочевидь не мали віри і не мали щирого інтересу до Христа, бо інакше так легко не спокусилися б Ним потім, коли Ісус сів за стіл із грішниками. Вони не мали і від них забралось і те, що мали: Господь покидає натовп та йде у дім Закхея і там перебуває в обмеженому колі людей; Христос лишає їх Своєї благодатної присутності. З боку Закхея ж навпаки все більше і більше зростає цікавість до дивного цілителя. Вже тоді, коли його ця цікавість сподвигнула залізти на смоковницю, у душі його почав розгортатись опорний пункт якісної переміни. Він вже має, але Бог, щедрий і чоловіколюбний податель Своєї милості і благодаті, додає йому ще більше, і при тому «мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою» (Лк. 6, 38); Христос не просто дає Закхею Себе побачити, але вступає у його дім, сідає із ним за трапезу.
Подібно ж і в житті кожного з нас, якщо ми проявлятимемо живий щирий інтерес до Христа, Він не залишить це непоміченим. Впадемо — піднесе, захитаємось — укріпить, засумніваємось — утвердить, ослабнемо — скріпить, злегковажимо — напоумить і як Отець Милосердний любов’ю все покриє. Такими, хто Богом цікавиться, і сам Бог цікавиться; таких Господь «не залишить сиротами» (Ін. 14, 18), але Сам прийде до них. Отаким є другий урок із розповіді про покаяння митаря Закхея. Далі буде…