Я дуже радий, що маю можливість у цей складний для України час відвідати Академію сухопутних військ. Чому? Тому що наша армія сьогодні є реальним захисником нашої Української держави. Реальним захисником! І ми це бачимо на власні очі. І Росія як агресор уже зрозуміла, що силою зброї нас не подолати. Не подолати! І тому вони зараз шукають інші засоби перемоги над Україною. А чому Росія не впевнена у своїй перемозі зброєю? Тому що в нас народилася нова армія – боєздатна, непереможна. І навіть Європа сьогодні бачить, що наша українська армія стала найсильнішою в Європі. І ви бачите, з якою повагою народ ставиться до військових. Мені особисто це нагадує часи перед Другою світовою війною, коли така ж повага була в народі до військових. Переконаний, не в останню чергу завдяки цьому ми перемогли фашизм, перемогли агресора Гітлера. Це повинно надихати нас на перемогу і над цим агресором.
Без армії незалежної держави не може існувати. Це аксіома. Навіть є вислів такий відомий: “Не хочеш годувати свою армію, будеш годувати чужу”. Утім, у захисті незалежності держави важливу роль відіграє і Церква. Чому Церква відіграє важливу роль? Тому що Церква має засоби впливу на душу, на дух людини. Якщо дух слабкий, то зброя не має великого значення, слабкодухий не може користуватися достойно зброєю, яку йому вручили, а сильний духом і слабкою зброєю перемагає. Тому завдання Церкви підняти дух нашої армії. Для цього ми створили інститут, так званих, капеланів, тобто військових священиків, які повинні не тільки молитися за перемогу і за мир, а повинні надихати воїнів на великі подвиги.
Ось ми тільки що відвідали ваш музей і бачили скільки героїв випустила ваша Академія, скільки відважних синів, які смерті не боялися. А чому вони смерті не боялися? А тому що вірили і вірять в існування вічного життя. На цей подвиг їх надихала любов до свого народу, до своєї Батьківщини і до своєї землі, а більшої сили, ніж любов на світі не існує. Якщо ми згадаємо історію християнства, історію Церкви, то вона нам засвідчить те, що мученики, які віддавали своє життя у страшних муках, смерті не боялися. І наші воїни, які віддають своє життя за волю України, теж смерті не бояться, бо вірять, що є вічне життя і що, якщо вони віддадуть своє життя тут, то отримають блаженне вічне життя після смерті. І це є правда! Це не якийсь міф, якась казка, що використовується для надихання, це є правда. А доказом того, що це правда, є те свідчення Самого Бога Господа нашого Ісуса Христа. Він сказав нам, що є вічне життя, і довів правдивість своїх слів тим, що Сам воскрес із мертвих. Якщо Він воскрес із мертвих, значить сказане Ним є правдою. Цю правду повинні нести капелани в нашу армію для того.
Чому ми впевнені що досягнемо перемоги? Тому що з нами правда! А в чому полягає наша правда ? Наша правда полягає в тому, що не ми звершили агресію проти Росії, а Росія звершила агресію проти України і ще й нахабно бреше, що вона не бере участі в цій війні. То скажіть, Бог правди може бути з цією брехнею? Ніколи! Так само, як Бог не може бути зі злом, а тільки з добром. Ми свою ядерну зброю віддали. Україна була третьою по силі ядерною державою, і ось ця третя по силі ядерна держава відмовилась від добровільно ядерної зброї. То скажіть, чи не свідчить це про нашу миролюбність? Свідчить це, що ми є миролюбива держава. Наш народ протягом всієї своєї історії був миролюбивим, бо він не захоплював чужих земель. Ніколи! Але свою землю боронив. За свою землю помирало наше українське козацтво і водночас досягало великих перемог. Згадаймо перемоги Богдана Хмельницького, згадаймо перемоги під Конотопом нашого гетьмана Виговського... Це була така перемога, що російський цар із Москви втік у Володимир-на-Клязьмі, а росіяни почали копати окопи під Москвою! Але ж наші козаки не пішли захоплювати російську землю: перемогли, вигнали зі своєї землі загарбника і на цьому зупинилися. Чи ж не свідчить це про нашу миролюбність? Україна миролюбивою була впродовж усієї своєї історії і в сучасних умовах також довела, що вона миролюбива. Бо ж зі всіх ядерних держав жодна не відмовилася від своєї зброї, одна тільки Україна. Правильно вона зробила чи ні? Бо багато хто каже, що це помилка. Ми думаємо, що Україна не помилилася, тому що вона тим самим проявила свій християнський дух – показала, що надію свою покладає не на ядерну зброю, а найперше на Бога, бо Бог може перемогти в будь-яких умовах і навіть погано озброєному народу може дати велику перемогу.
Беручи все це до уваги, ми віримо і переконані, що перемога над агресором буде наша, українська. І не тільки українською буде ця перемога, а й усього цилівізованого світу. Бо саме з нами цилівізований світ, не з агресором, а з нами. З нами він, тому що ми захищаємо не тільки себе, свою Українську державу, а, як я вже казав, ми захищаємо мир у Європі, бо через подолання України відкриваються двері до Європи. Вистачає доказів того, що Путін не хоче зупинитися на Україні. Тому то з нами вся Європейська цивілізація. Вона не хоче воювати, вона не хоче допустити виникнення Третьої світової війни і тому допомагає Україні чим тільки може. Нехай зараз нам її допомога видається і не настільки суттєвою, але коли дійсно треба буде, то і Америка, і Європа нададуть нам усе необхідне для гідної відсічі. Утім сподіваємось і віримо, що до цього справа не дійде, Господь не допустить цього.
Хоче Бог миру чи не хоче? Якщо Бог не хоче миру, то це означає що Він хоче зла. А хіба може Бог бажати зла? Ні! А звідквілля виникають війни? Від Бога? Ні, не від Бога! Війни виникають від злих людей, і цих людей історія знає і ми знаємо їх – і сучасних, і минулих.
Тому, усвідомлюючи все це, ми маємо тверду надію, що перемога буде з нами. Бо з нами Бог, тому що з нами правда!
Слава Ісусу Христу! Слава Україні!